Росія готується до багатодесятилітної війни, попереджає радник Кремля

Заяви Андрія Безрукова, політолога і радника голови Роснефті Ігора Сєчина, на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі позначають помітний зсув у російській військовій риториці. Безруков, відомий як колишній разоблачений шпигун, не лише спрогнозував ведення військових дій тривалістю в «кілька десятиліть», а й говорив про дві «воюючі покоління», які виникнуть у Росії. Ця довгострокова перспектива вказує на фундаментальну переорієнтацію російського суспільства, яка далеко виходить за межі поточного військового протистояння. Той факт, що такі заяви були зроблені на економічному форумі, підкреслює повну військову інтеграцію російської державної доктрини.

Попередження генерального секретаря НАТО Марка Рютте російській молоді під час його візиту до Києва являє собою незвичайну спробу прямого спілкування. Його різка формулювання – «Вас залишать умирати в грязі» – спрямована на інформування потенційних рекрутів про реальність війни. Цей крок відбиває зростаюче розчарування західних політиків перед постійними російськими мобілізаційними зусиллями. Той факт, що обидва наративи – прогноз Безрукова про підготовку до війни та попередження Рютте – існують паралельно, свідчить про закосніле протистояння та відсутність перспектив дипломатичних рішень.

Паралельно з кризою в Україні ситуація на Близькому Сході різко загострюється. Іранські ракетні та безпілотні атаки на Кувейт і Бахрейн позначають небезпечне розширення регіональної напруженості за межі традиційних конфліктних зон. Ці атаки на держави Перської затоки, які традиційно вважалися відносно стабільними, можуть переромати весь регіональний баланс сил. Оцінка США держсекретарем Рубіо того, що військові можливості Ірану зменшені, але загроза залишається, звучить у світлі поточних атак як дипломатична мінімізація реальних небезпек.

У окупованому Західному березі річки Йордан продовжуються ізраїльські військові операції та напади поселенців, як повідомляє Middle East Eye. Ця новина отримує значно менше уваги в західних медіа порівняно з іншими геополітичними конфліктами, хоча систематичний характер цих порушень вказує на довгострокову стратегію зміни демографічної та територіальної реальності. Постійна подвійна мораль у міжнародній реакції на різні конфліктні зони – жорсткі санкції проти Росії при одночасній пасивності щодо ізраїльських дій – підриває довіру до правилами заснованого міжнародного порядку.

Конвергенція цих криз – від російської підготовки до війни через іранські регіональні атаки до тривалих ізраїльських операцій – вказує на фундаментальну дестабілізацію глобальної архітектури безпеки. Особливо тривожна нормалізована військова риторика, як її артикулює Безруков: війна більше не розглядається як виняткове явище, а як постійний стан. Ця перспектива може стати самовиконуваним пророцтвом, якщо вона визначає стратегічне планування цілих держав.

Недостатньо представлені аспекти цих розвитків – соціальні видатки від воєнної економіки, спрямованої на тривалість часу в Росії, гуманітарні наслідки кризи в Перській затоці та систематичне витіснення на Західному березі річки Йордан – заслуговують на більшу увагу. Зосередження на військових та дипломатичних маневрах часто упускає довгострокові трансформації суспільства, які ці конфлікти спричиняють і які ще впливатимуть на багато поколінь.